А чи знаєте ви, як прекрасно бути дівчинкою в чотири? Особливо у такому ось пальті? Ловити на собі захоплені погляди та добрі посмішки заклопотаних перехожиш? Танцювати на ґанку у центрі міста? Обов'язково! обов'язково з нафарбованими губами.
Чи знаєте ви, яка це радість, коли в чотири в руки потрапляє справжній, хоч і старий, фотоапарат?
А дорослі навколо позують вам та посміхаються? А як жеж можна не посміхатися дівчинці із ґудзиками та кишенями в горошок?
А чи знаєте ви, що можна отак просто взяти та виводити букву "М" лозиною дикого винограду на стіні?
А чи відомо вам, яка то втіха - підколінки в горошок?
Або навіть дорослі туфлі на підборах?
І не біда, що галерея зачинена, а дивний пінгвін сумує за вікном.
Адже дівчинка в чотири із справжнім фотоапаратом зафіксує свої власні прекрасні миттєвості (хоча б в пам'яті) або, принаймні, попадеться на мої світлини.
Перефразовуючи вірш Ліни Костенко, так і хочеться сказати: як пощастило дівчинці в чотири.
В чотири гарних, неповторних роки.
Та не дивіться, що дівчинка сумує. Все як слід: просто забарився офіціант із філіжанкою гарачого шоколаду по-Львівські.
Пальто з хлопкового жаккарду на підкладці з шовку. Викройка з журналу Burda №9/2012, модель 149. Викрійка зазначал часткових коректурних змін.
