Ідея цього плаття дуже проста: максимальний комфорт та природність. Чи бувають тканини природніші, ніж сірий трикотаж та небілений льон? Для мене відповідь очевидна: ні. І саме ця ідея дає змогу поєднати в одному платті такі, здавалось би, непоєднувані за своєю фактурою тканини.
Плаття пошите за викройкою з Burda 2/2014, модель №134, розмір 34. Перед сукні багатошаровий, верхня асиметрична трикотажна деталь закріплена лише в горловині, плечових та правому боковому швах.
Певно, важко уявити більш комфортий одяг. Особливо, коли ти стоїш не березі Київського моря, а ранковий бриз ніжно обволікає. І таки-так, кольори довкола: сіра поверхня води та бежевий пісок.
На цьому фото тему потилиць, безкрайньої води та зачісок-жгутиків в блозі будемо вважати вичерпаною.
Ще слід відмітити вдалу посадку рукава, такий собі «недореглан», що суттєво спрощує його втачування. Для пошиття плаття необхідним є наявність не лише швейної машинки, але й оверлоку та розпошивальної машини. За їх відсутності неможлива пристойна робота з трикотажем.
І пара фотографій зі сходу сонця у Вишгороді. Так починається день...
