Сезон весняних фотопрогулянок відкрито! І досить вдало, я вважаю. Як не дивно, але знімати двох маленьких непосидючих малюків легше, ніж одного. Або, може, просто Мирося та Саша постаралися та були чемними, за що їм та їх батькам велике спасибі.
Приводом для фотопрогулянки стало пальто Миросі. Давно хотілося зшити для неї саме червоне пальто, яке пасуватиме до її смуглявого обличчя та карих бешкетних очей. Пальто без істотних змін за викрійкою №145 журналу Бурда 2/2014. Тканина пальтова кашемірова з невеличким ворсом, дуже м'яка, але в той самий час тримаюча форму. Для даної моделі бажано брати саме м'які тканини, адже досить часті складки на талії, кожна з якої заходить на попередню, з жорсткої тканини виглядатимуть не гарно, не говорячи вже про зручність в шитті.
Пальто без додаткового утеплювача, але завдяки складу тканини, а також тому, що борт подвійний, досить тепле. На підкладі - золотиста віскоза. Розмір 122, але з індивідуальними корегуваннями. Взагалі, шити пальто для дівчаток справа вдячна. Робота не складна, а результат завжди оригінальний. Все ж таки магазини пропонують більший вибір курток, аніж пальто. Тоже буду шити ще, гірчичного або пісчаного кольору точно.
На фото не видно, але під пальто у Миросі моє улюблене плаття в клітинку, дуже пасуюче до шарфа Сашка. А як мій внутрішній перфекціоність лікував, коли я побачила цей червоний візок! Ось вона, ідеальна картинка: цегляні будинки, карета та танцюючі діти у ретро (ну трохи ретро) одязі.
Діти не лише танцювали, але і бігали, заглядали у будиночки, кидали монетки на щастя, гримасували, розповідали жарти, сміялися, рахували скарби на дні фонтану, ділилися секретами та піклувались один про одного. Далі просто фото одного чудового весняного дня та двох щасливих дошколят.
