Де хочеш йди і як знаєш роби
Та за щастям їдь лиш до Львова!
Пісня Пікардійської Терції про Львів час від часу виринала із глибин свідомості та прокручувалась в голові протягом останніх років двох. Не їхати до Львова не видавалось можливим. Питання стояло лише - коли? І оскільки Мирося в квітні відпочивала з батьками недалеко від Міста Лева, то і ми поїхали "за щастям" саме тоді.
Квітень таки вдалий час для поїздки до Львова, не спекотно, але вже тепло, дерева в цвіту, а ніжні, паспельні відтінки будиночків налаштовують на романтичний лад. Дивно, місто старовинне, але асоціюється лише з красою, молодістю, натхненням. От уж дійсно - хочеш юності, їдь до Львова!
Для прогулянки по Львову якнайкраще підійшов стилізований жакет, який я сшила для Миросі за викрійкою №137 з журналу Бурда 4/2015. Розмір 122, але із індивідуальними корегуваннями. Крім того, журнальний варіант занадто короткий, до довжини полочок додала сантиметрів з 8, що для дитячого одягу не мало. Жакет на віскозному підкладі.
Оскільки жакет в стилі Шанель, то і технологію шиття максимально наблизила до відомої мені технології модного будинку. Кожна полочка, спинка, рукав спочатку простьобані з підкладом на машинці вертикальними лініями інтервалом 1 дюйм. Щоправда, додаткових укріплюючих матеріалів не додалава, тканину з органзою руками не вистбьобувала.
Лінії стьобки на такій рихлій тканини "загубились" та їх не видно абсолютно. Бокові шви основної тканини стачувала на машинці, а от підклад повністю ручними потайними швами. Так само оброблений виріз горловини, ніжній зріз жакету, рукав, полочки. Така велика кількість ручного шиття, звісно, трохи пригальмувала роботу, однак десь за тиждень жакет був готовий.
Зате стільки любові в цих ручних швах. Вірю, цей жакет несе особливу енергетику і маленька в ньому та не лише, у Львові та деінде буде щаслива!
